Історія школи

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 міста Кролевця має більш, ніж столітню історію свого існування. Коріння навчального закладу сягають у дореволюційний час, а крона  охоплює сьогодення.

Історія  школи складається з ряду етапів:

              І етап – церковно-приходська школа. 

             ІІ етап – післяреволюційний період.

             ІІІ етап – новий період (1948  – 1993 рр.)

             ІV етап – новітній період  (з 1993р.–до наших днів)

І етап: церковно-приходська школа.

Із розповідей старожилів дізнаємося, що за часів революції навчання дітей у селі Андріївка відбувалася в одній із кімнат заможного селянина. У кімнаті стояв стіл та лави, за якими вечорами сиділи кілька підлітків і вчилися читати і писати. Учителем на той час був церковний дяк, або селянин Загребельний. Точної дати існування такої хати – школи не збереглося. 

У 1898 році стару попівську хату було перевезено  на територію садиби Якова Гната, який погодився продати під школу невеличку територію землі трикутної форми непридатний під пахоту.

Приміщення попівської хати включало дві кімнати:  у першій  була квартира для вчителя, а в другій -  клас , де за довгими партами розміщувалося 20-25 учнів. Сидіти було дуже тісно, а  тому діти весь час заважали один одному при письмі. У класі навчались учні 1-3 класів. Із комплектом працював один учитель. Це була церковно-приходська школа, яка не стільки давала знання, скільки "забивала”  учнів вивченням Закону Божого. Із цією метою перші уроки відводилися для попа. Зубрячка, як метод навчання, не дозволяла учням осмислювати те, що вивчалося.

Про недоліки такої освіти говорив у свій час відомий польський педагог Я.А.Коменський: "Освіта стане зрозумілою, а тому міцною й грунтовною, якщо все те, що викладається і вивчається, буде не темним і заплутаним, а світлим, роздільним, розчленованим, ніби пальці руки ”.

ІІ етап: післяреволюційний період.

 Після революції до школи в селі Андріївка стали ходити всі діти, і в першу чергу діти сільської бідноти. У той час радянська держава займалася питаннями підготовки та працевлаштування вчителів. Першою серед них була Андріївська Олімпіада Федорівна, яка в 1923р. організувала на базі школи першу дитячу організацію піонерів.

Школа на той час складалася із двох промислових приміщень, де розміщувалося  4 класи, від 1 по 4. Настав час, коли початкова  освіта стала обов’язковою. В архівних документах Андріївської школи збереглась інформація про перших керівників закладу:

Муравського Михайла Петровича – директора школи та Петренко Парасковію Кузьмівну – завідуючу школи з 1943 року. Вона нагороджена орденом "Знак Пошани” за добрі наслідки в навчанні та вихованні учнів. Довгий час до війни працювали в  школі Соколова Ганна Михайлівна, Дзеркальна Софія.

ІІІ етап: новий період (1948-1993 рр.)

У 1948 році на базі школи з’являється 5 клас. Згодом школа переходить на семирічне навчання. Із роками збагачується матеріальна база школи, поповнюється викладацький колектив молоддю: Сергієнко Євдокія Марківна, Назаренко Анастасія Овдіївна ,Загороднюк Анастасія Павлівна, Мацак Микола Іванович. Але поступово шкільні приміщення стають тісними для семирічки.

Із появою 5, 6 класів учительський колектив поповнюється такими вчителями, як Сиротинська Єлизавета Миколаївна, Ващенко Микола Сергійович, Бабела Марія Петрівна, Будза Зінаїда Олексіївна, Рубан Ганна Омелянівна , Шевченко Ганна Василів-на, Шевченко Микола Андрійович, Яковина Федір Андрійович, Михальченко Ганна Яківна. До 1950 року семирічну школу очолював Проноза Василь Гаврилович, а з 1951 року  Мацак Микола Іванович. Заступником директора працювали: Сиротинська Єлизавета Миколаївна,  Бабела Марія Петрівна, Ващенко Микола Сергійович .

З ініціативи вчителів та директора школи Мацака Миколи Івановича розпочалося будівництво нового  приміщення школи на шість класних кімнат. На будівництво школи була піднята батьківська громадськість. Силами батьків учні, учителів, техпрацівників було закладено нове приміщення школи, яке відкрило двері для учнів 1 вересня  1960 року (нині це приміщення Станції юних натуралістів). Школа стала восьмирічною. Було створено майстерню по обробці дерева та металу. А вечорами шкільні приміщення використовувалися для навчання робітничо-селянської молоді в 9-11 класах. Створювалися навчальні кабінети з фізики та хімії, біології, обладнався спортивний майданчик. Навчально-виховний процес вели 19 вчителів.

Із виходом на пенсію старої гвардії вчителів (1980-1983 рр.) школа поповнилася молодими кадрами енергійних вчителів.

Із 1986 року по 90-ті роки в школі значно пожвавилася туристична робота . Учні школи не тільки кожного літа подорожували по країні, а й ходили  в туристичні походи, якими захопив дітей місцевий турист – любитель Сергій Чуприна.  Карта подорожей різноманітна: Саратов, Ульяновськ, Крим, Карпати, Київ і багато інших куточків країни. Директором школи в цей час працював Олександр Максимович Кузьменко .

ІV етап: новітній період (з 1993 року – до наших днів).

     1993 рік – рік визначальний. Саме 1 вересня 1993 року відкрило двері сучасне, триповерхове, світле, просторе шкільне приміщення. І запросило до себе допитливих школярів.

     Приміщення школи – це споруда загальною площею 6000 кв. м, із 28 навчальними кабінетами, ігровою кімнатою, багатою бібліотекою, методичним кабінетом, спортивним залом, актовим залом, їдальнею, навчально-дослідницькою ділянкою. При будівництві школи було докладено багато праці будівельників, батьків, учителів, учнів. Школі присвоєно статус загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. На чолі школи стали професійні і мудрі керівники: директор – Микола Миколайович Лупенко , завуч по навчально-виховній роботі – Надія Василівна Шкарупа.

 У  вересні 1995 року директор школи Лупенко Микола Миколайович на урочистій лінійці відкрив двері краєзнавчого музею.

    Щорічно музей поповнюється новими цінними експонатами. Постійними відвідувачами музею є учні  школи,  батьки,  вчителі, жителі мікрорайону та інші. В краєзнавчому музеї працює група екскурсоводів, основними напрямками роботи якої є національно-патріотичне, морально-правове, естетичне та екологічне виховання учнів.

Нове приміщення школи відзначило 17 річницю свого заснування в 2010 році. Школа поповнилася молодими педагогами, пожвавилася виховна і викладацька робота. За цей час змінилося приміщення школи, але залишилося творче натхнення вчителів, дерзання, пошук. Вони прагнуть у кожній дитині знайти вогник бажань бути хорошою. 

Педагогіка співробітництва стала творчим підгрунтям школи №6, на якому колектив зводить величну і світлу будову знань, культури, добра. При цьому головним завданням освіти, як вважають педагоги школи, є моральний розвиток дитини, а навчання – основним .

Кролевецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 – навчальний заклад, що забезпечує високий рівень якості знань та всебічний розвиток учнів на базі професіоналізму вчителів в ім’я збагачення інтелектуального, творчого потенціалу України.

З 1 вересня 2016 року ЗОШ №6 було присвоєно нову назву "Кролевецький навчально-виховний комплекс І-ІІІ ступенів №6"

Заклад очолюють:

САХНЮК Віталій Григорович – директор Кролевецького НВК №6, вчитель біології,спеціаліст вищої категорії, педагогічне звання "Учитель-методист".

МЕЛЬНИК Надія Миколаївна – заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель російської мови та світової літератури,  вчитель вищої категорії.

БУЛАХ Валентина Віталіївна – заступник директора з виховної роботи, вчитель світової літератури,  вчитель вищої категорії.

МАРЧЕНКО  Інна Олександрівна – практичний психолог,  спеціаліст